Із безлічі світів отримую наснагу:
Кімерія і Нірн, Фейрун та Азерот...
Там можна віднайти і слабкість, і звитягу,
І тисячі страждань, і тисячі щедрот.
Покличе у вікно нас Елберет кохана,
Піти в незнану путь крізь тисячі планет.
Мінливим сріблом струн заплаче Леліана,
Крізь морок проведе звитяжна Арібет...
Ви не кажіть лише, "не час фантазувати",
Ви ж виросли самі на мріях і казках,
Де можна без страждань в бою перемагати,
Де до добра і зла так чітко видно шлях...
І шлях пригод веде до перемог і слави,
Непересічних див, яскравих нагород.
Гра, мов суддя, оцінить злі та добрі справи,
Та прокладе нову стежину для пригод.
Не розумієте? Вам, може і не треба.
Не всім дарує Бог уяву про запас.
Для мене ці світи — це подорож у себе,
Для інших — інший шлях, можливо, й інший час.
Крізь тисячі світів, збудованих в уяві,
Хай пройдуть мрійники, закохані у сни,
Робити відкриття хоча б в уявній справі,
Бо наш відомий світ — реальний — затісний.
Все менше білих плям лишається у ньому —
Хай пройдуть, де ніхто ніколи не ходив.
Так хочеться й мені — та не мені одному —
Когось вести шляхом небачених світів...